Філософія релігі в Україні: варіативність стратегій осмислення предмету

Image

64 число часопису-квартальника “Українське релігієзнавство” присвячене сучасним вітчизняним дослідженням у галузі філософії релігії, а саме темі «Філософія релігії в сучасній Україні: варіативність стратегій осмислення предмету». В ньому щонайперше знаходимо статті, спеціально підготовлені учасниками трьох Круглих столів із філософії релігії, що відбулися протягом 2010-2012 років у Києві та зібрали до діалогу на предметно-методологічні теми цілу низку цікавих та самобутніх науковців.

Куратор Круглих столів із філософії релігії О.Горкуша

Горкуша О.В. Філософія релігії як співосмислювання людських пошуків релігійних сенсів.

 

Горкуша Оксана Василівна

к.філос.н., наук.співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди  НАНУ , м.Київ

Філософія релігії як співосмислювання людських пошуків релігійних сенсів.

Виступ на Третьому Круглому столі із філософії релігії 24 квітня 2012 р.

Анотація: У  доповіді  зосереджено увану на сучасних популярних тенденціях у філософії релігії щодо розуміння методів та предмету. Зокрема було виділено три найхарактерніші підходи, в основі яких – специфічні світоглядні чи ж фахові настанови мислителя та його розуміння завдань, до виконання яких він покликаний галуззю. Перший підхід (популярний в середовищі західних філософів релігії) характеризується тим, що філософ релігії бачить своє завдання в інтелектуальному переосмисленні релігійних висловлювань. За такого підходу філософ релігії співпереживає релігійні сенси спираючись на філософський інструментарій і, фактично, перебирає на себе роль арбітра між конкуруючими альтернативними релігійними теоріями. Користь від такого філософського осмислення релігійної проблематики для релігії є очевидною, якщо релігійна парадигма прагне до адаптації в змінених світоглядних обставинах, готова до засвоєння нових методологічних прийомів для доведення істинності релігійних висловлювань та необхідних трансформацій у своїй концептуальній структурі. Другий підхід (популярний у постідеологізованому просторі колишнього рад.союзу серед  тих авторів, що спираються у своїх філософських міркуваннях на переконання в істинності певної релігійної парадигми)  характеризується тим, що філософ релігії бачить своє завдання у доведенні істинності однієї системи переконань і запереченні або ж спростуванні альтернативних. Відповідно й філософія релігії як філософська рефлексія щодо релігії, підміняється критичним аналізом філософських та релігієзнавчих осмислень релігії. І мислитель співпереживає разом з власною релігійною традицією змінний буттєвий контекст, використовуючи при цьому філософський інструментарій для утвердження істинності власного світоглядного фундаменту (доктринальну аксіоматику). Та на відміну від філософуючого арбітра (1) чи філософуючого апологета (2) світський академічний філософ релігії основною методологічною настановою галузі змушений дистанціюватися від предмету дослідження і зайняти позицію філософуючого спостерігача, дотримуючись при цьому аналітико-констатативного підходу Він не може собі дозволити співпереживати релігійні сенси (чи то як особистісні інтелектуальні прозріння, чи  то як виявлену релігійною традицією істину), бо ж у його завдання входить їх співосмислення разом із умовним загальнолюдським суб,єктом, конкретну життєву ситуацію якого він і співпереживає.   Світський філософ релігії (в межах академічного релігієзнавства) застосовує філософський інструментарій для осмислення самої релігії та продукованих нею сенсів, він займається системним інтелектуальним моделюванням предмету дослідження (релігії), в межах його  компетенції перебувають ті області релігії, які є емпірично-фіксованими (в наслідках чи текстах) та можливими для вловлювання на площині людської свідомості. З цих позицій – найкращий спосіб прислужитися сьогодні релігійним теоріям і не впадати в конфесійно заангажовані критерії оцінки істинності релігійних висловлювань і переконань, – подивитись на релігійні теорії як на повноцінні системи релігійних знань, релігійно-специфіковані моделі опису дійсності, пам,ятаючи при цьому, що такі вростають в трансцендентну перспективу дійсності, яка перебуває за межами його компетенції. Залежно від власного зацікавлення,  конкретних обставин та мети (утвердитися в сучасності, закріпити минуле чи врости в майбутнє) релігія може скористатися здобутками і філософуючого арбітра, і філософуючого апологета, і філософуючого спостерігача.

Прочитати решту цього запису »

Універсальний ексклюзивізм Православної цивілізації

К.філос.н. Горкуша О.В.

Універсальний ексклюзивізм Православної цивілізації на суперечливому тлі історичної пам’яті українців та в руслі глобальних суспільно-історичних тенденцій сучасності.

Стаття була надрукована. Посилатися необхідно: Горкуша О.В. Універсальний ексклюзивізм православної цивілізації в руслі глобальних суспільно-історичних тенденцій сучасності.// Релігійна свобода: спецвипуск №2 наукового щорічника. Держкомнацрелігій України та Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. Збірник наукових статей з теми «Міжконфесійні відносини у їх сутності і виявах в Україні». За загальною редакцією А. Колодного і В.Климова. – К.: Світ знань, 2010. – С.131-138.

Міркуючи над цивілізаційними процесами у сучасному світі, звертаємо увагу на те, що в обговоренні цієї теми сьогодні автори тим чи іншим чином торкатимуться релігійних засновків цивілізаційних спільнот. І це знаходить своє логічне пояснення сучасною актуалізацією релігійної складової суспільного поступу людства у майбутнє. Прочитати решту цього запису »

Сучасне формулювання ціннісних орієнтирів (релігійний та світський контекст)

 Горкуша О., к.філос.н, н.співр. ВР ІФ НАНУ

Сучасне формулювання ціннісних орієнтирів (релігійний та світський контекст)

Стаття була надрукована. У разі використання слід посилатися: Горкуша О. Сучасне формулювання ціннісних орієнтацій (релігійний та світський контекст).// Релігійна свобода. Релігія в постмодерному суспільстві: соціально-політичні аспекти. – Наук. щоріч. № 13, – К., 2008.- С.218-224  

 

Релігія здатна підтримувати певну систему суспільних цінностей, що об’єднують її віруючих, бо забезпечує світогляд прихильників їх метафізичним фундаментом, ступінь потреби у якому “може значною мірою варіюватися залежно від культури чи індивіда, але схильність людини прагнути певного фактичного підґрунтя для своїх зобов’язань видається практично універсальною; один лише конвенціоналізм мало кого задовольняє в будь-якій культурі”[1]. Саме віра людини у її причетність до світу надприродного, що визначається релігією як істинна реальність, робить співвіруючих співпричетними до однієї істини, спільного світу, допомагає побачити одну мету і дотримуватися відповідних норм співжиття. Прочитати решту цього запису »

Роль концепта Логос в загальнохристиянській парадигмі

О.Горкуша* (м. Київ)

Роль концепта Логос

в загальнохристиянській парадигмі**

Стаття була надрукована. У разі використання – слід робити посилання: Горкуша О. Роль концепту Логос в загальнохристиянській парадигмі.// Українське релігієзнавство. Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України.– К., 2004.– №1 (29).– С39-47.

Одним з вихідних концептів теоретичного рівня християнської культурної традиції є концепт Ό λόγоς, що потрапив в християнство з античної філософії, де він здебільшого розумівся як дискурсивний процес розгортання буття та мислення в їх співмірності, об’єктивно-логічний закон здійснення цього процесу (в онтології та гносеології), конвенційні, “людські” слова або поняття (у філології). Після специфічної релігійної трансформації в християнстві Логос почав визначати собою не лише гносеологічну та онтологічну сфери теоретичного осягнення дійсності, а й екзистенційну. Він був покладений в основу загальнохристиянської парадигми, як концепт, що формує та взаємовизначає онтологічну, гносеологічну та екзистенційну її сфери. В результаті цього на концепті Логос вибудувано і загальнохристиянську світоглядну модель. Прочитати решту цього запису »

Философия религии как отрасль академического религиоведения

Горкуша О.В.

Философия религии как отрасль академического религиоведения

Статья была напечатана. При использовании текста обязательно указывать :  Горкуша О.В. Философия религии как отрасль академического религиоведения.// Вопросы религии и религиоведения. Выпуск 6. Антология отечественного религиоведения. Религиоведение Украины. Часть 2: Религиоведение Украины конца ХХ- начала ХХІ в. – Наукчно-теоретическое приложение к журналу “Госудаство, религия, церковь в России и за рубежом”.– М.ООО ИД “МедиаПром”, 2010 – С.37-50.

Хотя новейшие отечественные учебники по философии и определяют философию религии как “совокупность актуальных и потенциальных философских установок относительно религии и Бога, философское осмысление их природы, сущности и смысла”[1], попробуем более четко определиться с предметным полем данной гуманитарной отрасли. О том, что определение последнего является актуальной исследовательской проблемой, свидетельствует полемика в философских и религиоведческих кругах[2]. Такое положение вещей связано, в частности, со становлением философии религии как, с одной стороны, совокупности философских размышлений о специфических проблемах, спроецированных  абсолютными и трансцендентными измерениями человеческого бытия, а с другой – философским постижением самой религии. Во втором случае, “философия религии предстает как раздел академического религиоведения, в котором дается рациональное осмысление природы, сущности и смысла религиозного феномена”[3]. Заметим, осознание философии религии отраслью академического религиоведения становится возможным лишь после институализации последнего.

Понимание философии религии как ведущей отрасли академического религиоведения характерно для украинских религиоведов. Прочитати решту цього запису »

Актуальність теоретично-гносеологічного розуміння релігійної свідомості Лобовиком Б.О. для сучасного українського релігієзнавства.

Горкуша О., к.філос.н., наук.співр.ВРІФНАНУ

Актуальність теоретично-гносеологічного розуміння релігійної свідомості Лобовиком Б.О. для сучасного українського релігієзнавства.

 Стаття була надрукована (посилання обов,язкові): Горкуша О. Теоретико-гносеологічне розуміння релігійної свідомості Б.Лобовиком // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української Асоціації релігіє знавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України. № 54. – К., 2010. – С.16-24.

Традиційні церкви в Україні, здається, ще не відчувають потреби кореляції теоретичного обґрунтування ідеї надприродного та системи взаємозв’язків із ним людини та світу, бо ж основна маса віруючих задовольняється буденним рівнем релігійної свідомості й не піднімається до її теоретичного рівня. Однак контекст інформаційної доби створює специфічні умови значної поінформованості громадян у різних сферах людського знання й присутність значної кількості альтернативних світоглядних пропозицій, а сучасні суспільні умови забезпечують особистість свободою вибору (якщо вона такою здатна скористатися).  Тож, можливо, віруючий поступово ставатиме більш вибагливим щодо свого особистого вибору основ світогляду. Крім іншого, як не дивно, в розумінні причин зміни своїх релігійних вподобань віруючими, нам виявляється надзвичайно корисним саме та (вимушено й об’єктивно зумовлена) ідеологічно заангажована частина дослідження Лобовика Б.О., в якій він згідно з атеїстичною метою намагається віднайти можливі механізми подолання релігійності громадян. Так Борис Олександрович слушно наголошує, що в складному протистоянні ідеологій виграватиме та, яка заволодіє свідомістю людей. “Незрілу” свідомість “можуть пригнічувати окремі явища”, вони навіть “можуть штовхати в обійми релігії людей, що не мають достатнього загартування, відірваних від активної участі в суспільному житті, не мають міцних світоглядних переконань”. Тобто, на думку Лобовика Б.О., особистість, що має міцні світоглядні переконання й приймає активну участь в суспільному житті є достатньо загартована від впливів конкуруючих ідеологій. Головна проблема тут полягає у розтлумаченні “сил, що владарюють над людиною в повсякденному житті”. Виграє, очевидно, та ідеологія, яка ефективно раціоналізовує причини суспільних, економічних, гносеологічних, морально-етичних негараздів. Ослаблені ж альтернативні ідеологеми перебуватимуть на периферії суспільного буття громадян. Тож саме “включеність громадян в свідому активну історичну творчість”[…] (раціоналізовану певною ідеологією), та “світоглядна зрілість”[…], що фундується на теоретичному, а не на буденному рівні світогляду, є надійною формою резистенції від альтернативних світоглядних пропозицій. Вочевидь, що й одну з причин зміни релігійних вподобань віруючими сьогодні можна пошукати саме у відсутності чи нерозвиненості або й невідповідності сучасним інтелектуально-культурним запитам теоретичних релігійних основ світогляду.

Прочитати решту цього запису »

Филипович Людмила Олександрівна

У житті кожного з нас є ціла купа супутників, співбуттєвиків, повзпрохідників, шпинярів та сторожовиків, існування яких якимось чином відображається на індивідуальному життєвому шляху, але  не впливає на нього суттєво, не спричиняє до сутнісних його трансформацій, не сприяє самоусвідомленню й самореалізації, не призводить до чіткого розуміння потреб, можливостей, намічення прагнень, задавання програми дій, до вияву особистості не просто такою, як вона є, чи як вона задана у своїй абстрагованій щодо лишку буття високості, а такою, як вона має бути через свою скореговану (цією персоною) націленість на досягнення, що перевершують усі попередні очікування та сподівання. Та не про них мовити.

Мені  ж неймовірно повезло. У моєму житті трапився ВЧИТЕЛЬ. Чи, радше, правильніше сказати : я зустріла ВЧИТЕЛЯ. Або ж : мені поталанило бути скерованою ВЧИТЕЛЬКОЮ.  Прочитати решту цього запису »

Філософія релігії в Україні: на кордоні між апологією та запереченням (спростуванням) релігії (філософії релігії).

Горкуша О., к.філос.н.

Виступ на 1-му Круглому столі із Філософії Релігії в Україні “Філософія релігії в сучасній Україні як індикатор трансформаційних процесів суспільного буття релігії” (5 березня 2010, Київ).

При використанні – посилання обов,язкові.

Філософія релігії в сучасній Україні знаходиться в надзвичайно скрутному становищі. Сумніву піддається сама необхідність існування такої галузі та змістовне наповнення досліджень із філософії релігії, що здійснюються в сучасній Україні. Сумніву піддається легітимність наявних досліджень із філософії релігії в методологічному та практичному плані.
Така ситуація, на мою думку, є співголосною із ситуацією загальної світоглядної розгуби сучасного світу та гуманітаристики. Водночас вона провокує необхідність актуалізації філософії релігії самими мислителями, які вважають себе причетними до цієї галузі. Прочитати решту цього запису »

Круглий стіл із філософії релігії

Шановні колеги!!!

З метою актуалізації Філософії релігії як галузі академічного релігієзнавства в сучасній Україні та оптимізації комунікації між філософами релігії Українська Асоціація релігієзнавців, Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України започатковує проведення цілої низки наукових заходів.

5 березня 2010 року об 11 годині у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди відбудеться Перший круглий стіл “Філософія релігії в сучасній Україні як індикатор трансформаційних процесів суспільного буття релігії”. Ми запрошуємо Вас до співпраці і пропонуємо обговорити наступні проблеми: Прочитати решту цього запису »